Вдячна всім, хто завітав до мого сайту!

Мої картини – це заклик звернути увагу на красу життя.

Живопис для мене - це пристрасть. Мабуть, настав час, коли мені, професійному журналісту не вистачає слів, щоб передати все, що накопичилось всередині. Мої картини - це внутрішній протест усьому жахливому, що відбувається сьогодні в світі: зраді, жорстокості, насильству, війні, терору, злу.

Живопис - це моє прагнення ще й ще раз показати ту дивовижну красу життя, яку ми, люди, зобов'язані зберегти. Пишу картини виключно олійною фарбою, використовую змішану техніку, імпасто, експериментую. Вступаю в прямий контакт з майбутнім твором, "витягаю" його з себе. Надихають мене: квіти, соковита зелень листя, неймовірні хмари, дитячий сміх, очі мого сина, що сяють. Надихає життя…



Я ризикнула, відкрила свою душу на полотні. Так, напевно, робить кожен живописець. У моїй роботі немає обмежень. До речі, навчалася живопису самостійно і вдячна світовим митцям, які мене надихають. Імпресіонізм, абстракціонізм, абстрактний експресіонізм, сюрреалізм, сучасний імпресіонізм, інтуїтивний живопис - все це перетинається у творчості. Використовую змішану техніку, яка дає можливість чіткіше передати відчуття. Мої пейзажі - це скоріше інтуїтивний живопис: враження, своєрідне сприйняття моменту життя. Використання у роботі мастихіну разом із традиційними інструментами дає можливість експериментувати, передати мій настрій, допомагає виплеснути емоцію на полотно. Мені подобається працювати на чорному полотні. Чорне полотно перетворює сприйняття кольору і форми.

Абсолютна свобода - це і є живопис для мене. Якщо ми перестаємо творити - ми перестаємо бути людьми. Впевнена, мої картини зберігають енергію сили і чистоти, яку я хочу подарувати глядачам.

«Люди, цінуйте кожну мить життя, милуйтеся тим, що навколо вас, бережіть природну красу», - цей посил таїться в моїх картинах.

Сподіваюсь моя творчість подарує глядачам радість. Мій творчий шлях живописця лише розпочався, хоча за плечима тридцять років цікавого професійного журналістського і громадського життя. Тепер мої слова – це колір на полотні.

З повагою, Людмила Савкова.